с. Скоморохи. Скоморохівський ясла-садок " Дюймовочка "

 





Патріотичне виховання

/Files/images/d5f674774eaa.jpg/Files/images/gazeta/883599k9hv05ihft.gif
Формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.

Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині — Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски
(Василь Сухомлинський)

Людина сильна своєю громадянськістью, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..
Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя. З ранніх років закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності. Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти. Вітчизна, ввіданість рідній землі й народові.
Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитини елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами, малими жанрами фольклору.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови
громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які
тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на
українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.
Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну — художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з’явилися смачні булочки.
Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Ознайомлення з рідним містом — один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності,властиві дошкільному віку.

Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. ри цьому необхідно пам’ятати наступне.
Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними
граматичними конструкціями.
Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті, селі.

Державні символи

/Files/images/ukrana/428306.jpg/Files/images/ukrana/flag_klass_.gif

/Files/images/ukrana/20-19-1-1000x1000.png/Files/images/ukrana/eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee.png

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

/Files/images/ukrana/ima.jpeg

/Files/images/75859934.jpg

/Files/images/u1.jpg/Files/images/ми5.jpg

Нині, у непростих умовах утвердження загальнонаціональної свідомості, як ніколи, гостро набуло актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального за розквіт і добробут своєї країни.

Формування основ громадянської свідомості вихованців – один із найважливіших напрямів роботи наших дошкільних навчальних закладів. Отже, патріотизм – найбільший прояв духовного світу людини.

Василь Сухомлинський писав: « Сила духу починається з віри в моральні святині Вітчизни, народу. Людина, яка ні в що не вірить, не може бути ні духовно, ні морально чистою, ні мужньою».

Дитина не має страждати від того, що найсензитивніший період її дитинства припав на час державних проблем і суспільної розгубленості, отже, потрібно:

- виховувати у дітей упевненість у тому, що живуть вони у найкращій країні світу;

- формувати самостійність, дисциплінованість, уміння орієнтуватися у своїх правах та обов’язках, миролюбність, здатність відповідати за свої вчинки та їх наслідки, небайдуже ставитися до того, що відбувається навколо;

- пояснювати дітям, що ми – українці – гарний, роботящий, талановитий народ. У нас чудова природа, родючі землі, маємо вільну, незалежну державу. Щоправда, вона молода, тож не все виходить так, як хотілося б. але нам є чим пишатися і за що любити Батьківщину;

- продовжувати традиції, зокрема побратимства, почуття міцної держави, любові до Батьківщини, традиції запорізького козацтва. « Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісправлять» - говорить Іван Котляревський у своїй « Енеїді» (приклади: Велика Вітчизняна війна, Бабин Яр, битва за Дніпро, за Київ, Полтаву, Чорнобильська трагедія – це біди нашого покоління).

Дітям треба наводити приклади героїзму та самопожертви українців – їх обов’язково мають знати наші діти. Слід запрошувати ветеранів війни, учасників ліквідації АЄС тощо.

- створювати умови для формування моральних основ почуття патріотизму як загальнолюдської цінності – любові до своєї сім’ї, дошкільного закладу, рідного краю, Батьківщини, людей різних національностей, що їх населяють;

- зацікавити дітей історією їхніх родин, дитячого садка, міста, села;

- надавати належної уваги мовному питанню. Лагідне спілкування, теплі й добрі слова, звернені не лише до дитини, а й до дорослих у присутності малюка, сприятимуть позитивному сприйняттю думки, яку хоче передати мовець. Через красу, а не примус, слід долучати малюків до мовного багатства народу. Мовлення дорослих має бути інколи урочистим, піднесеним. Частіше у нашому буденному спілкування мають звучати такі слова, як Батьківщина, Совість, Гідність, обов’язок, Свобода, Доброта;

- - виховувати у дітей шану до державних символів – Державного прапора, урочистого слухання Гімну. Але робота з державною атрибутикою не буде ефективною, якщо вестиметься формально і не лягатиме на підготовлений грунт поваги й любові до Батьківщини, високих моральних якостей у дитини;

- - виховувати у дітей соціальну компетентність – не прагнення до лідерства (підкорити собі інших), а здатність враховувати реалії життя: через гру пізнавати світ, набувати знань, навчитися житини серед людей, засвоювати правила співжиття, долати суперечності, формувати партнерські стосунки між дітьми;

- - плідно співпрацювати з родинами з усіх питань, про які вже йшлося. З ініціативи педагогів під час відпусток і відпочинку з дітьми – відвідувати історичні місця, робити цікаві фотографії міст і сіл, інших країн, де побували діти з батьками.

/Files/images/eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee.png

/Files/images/__98.png

/Files/images/flag_ua.jpg

/Files/images/gerb_ua.jpg

/Files/images/gimn_ua.jpg

/Files/images/s86868962.jpg

/Files/images/5409c2c60f46a_poroshenko_140783287426.jpg

/Files/images/j318170_1288899788.jpg

/Files/images/j318170_1288899804.jpg

/Files/images/j318170_1288899820.jpg

/Files/images/j318170_1288899836.jpg

/Files/images/j318170_1288899857.jpg

/Files/images/j318170_1288899875.jpg

/Files/images/j318170_1289070309.jpg

/Files/images/j318170_1289070362.jpg

/Files/images/1830178qyjed01h98.gif

/Files/images/25074b5ab8c4ро.jpg

/Files/images/168cc5f83ba5.jpg

/Files/images/6abde593e172.jpg

/Files/images/77623217.jpg

/Files/images/87759_html_m75ab10a6.jpg

 

/Files/images/ukrana/96675327_large_1250839515_nezalejnist.jpg

"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

/Files/images/vesnyana/українка.jpg